Англійська шпилька — різновид шпильки, безпечне пристосування у вигляді голки, з'єднаної зі стержнем, що має на кінці кришку. Використовується для закалывания, приколювання шматків м'яких тканин та інших м'яких матеріалів. Також може бути модним аксесуаром і виготовлятися із золота або срібла, інколи з використанням страз або дорогоцінних каменів.
Пристосування, функціонально подібні сучасним англійським шпильок, використовувалися ще більше трьох тисячоліть тому, вперше з'явившись у праиндоевропейских народів Причорномор'я[джерело не вказано 696 днів]. У III тисячолітті до нашої ери шумери — цивілізація, що існувала на південно-сході Межиріччя в IV—III тисячоліттях до нашої ери, — вже використала шпильки, виготовлені із заліза та кістки. А в XIII столітті до нашої ери стародавні римляни скріплювали тоги шпилькою, яка називалася «фібулою» (металева застібка для одягу, що служить прикрасою).
У середні століття в Європі вчені відчувають нестачу в інструменті для кріплення аркушів паперу. До того часу зшивати папір вже було незручно за зростаючих обсягів роботи. Тоді і з'являються машини для виробництва шпильок. Шпильки виготовляли шляхом розтягування металевих брусків в дріт. Потім її пропорційно розрізали і прикріплювали металеву головку до кожного відрізку.
У нинішньому вигляді англійську шпильку винайшов американський інженер Уолтер Хант в липні 1849 року. Права на її використання були продані за 15 $ (близько 400 $ в наш час).
Проте в ті часи патент не завжди захищав винахідника. Вже восени того ж року заповзятливий британець (Чарльз Роулей) запатентував шпильки Ханта у себе на батьківщині. Тому тепер у всьому світі цю шпильку називають «англійською».
Англійська шпилька може бути елементом декоративних предметів туалету: брошок, нагрудних знаків і т. д.

Відгуки про